оперувати
1. діяти, вдіяти, подіяти, удіяти, чинити, зчиняти, зчинити, позчнняти, учиняти, учинити, повчиняти, спричинювати, спричиняти, спричинити, урухомлювати, урухомити, поврухомлювати
2. це в лічниці лікар
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оперувати — оперува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- оперувати — (кого) робити операцію кому; (проти кого) діяти; (чим) орудувати, маніпулювати, послуговуватися, (грішми) обертати. Словник синонімів Караванського
- оперувати — [опеируватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- оперувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 перех. і без додатка.Робити кому-небудь хірургічну операцію. 2》 тільки недок., неперех. Проводити, здійснювати воєнні операції. 3》 тільки недок., неперех. Користуватися чим-небудь, виконувати які-небудь дії над чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оперувати — ОПЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. кого, що, на чому і без дод. Робити кому-небудь хірургічну операцію. В неділю .. мене захлороформують і спробують силоміць виправити мені хронічне звихнення в нозі, а як того не дасться зробити, то зараз... Словник української мови у 20 томах
- оперувати — Оперува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оперувати — ОПЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. перех. і без додатка. Робити кому-небудь хірургічну операцію. В неділю.. мене захлороформують і спробують силоміць виправити мені хронічне звихнення в нозі, а як того не дасться зробити, то зараз же, в ту мить... Словник української мови в 11 томах