остаток

Значення в інших словниках

1. остаток — оста́ток іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. остаток — ОСТА́ТОК, тку, ч., заст. Залишок. Прийшов нестаток, випив остаток (Номис); Там [на шосе] шатаються в безладді солдати, остатки частин – ратники, сапери (С. Васильченко); Чи ж людська споминка така слаба?... Словник української мови у 20 томах
3. остаток — без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає... Фразеологічний словник української мови
4. остаток — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
5. остаток — ОСТА́ТОК, тку, ч., заст. Залишок. Прийшов нестаток, випив остаток (Номис, 1864, № 11501); Там [на шосе] шатаються в безладді солдати, остатки частин — ратники, сапери (Вас., Незібр. тв., 1941, 209); Чи ж людська споминка така слаба?... Словник української мови в 11 томах
6. остаток — Остаток, -тку м. = останок 1. Та як вони сміють! — викрикне на остатку. МВ. (О. 1862. III. 53). Словник української мови Грінченка