1. Словник української мови в 11 томах

остаток

ОСТА́ТОК, тку, ч., заст. Залишок.

Прийшов нестаток, випив остаток (Номис, 1864, № 11501);

Там [на шосе] шатаються в безладді солдати, остатки частин — ратники, сапери (Вас., Незібр. тв., 1941, 209);

Чи ж людська споминка така слаба? Чи то його, минулих днів остаток, Потерти мусила нова доба? (Зеров, Вибр., 1966, 39).

◊ Без оста́тку — те саме, що Без оста́нку ( див. оста́нки).

Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки (Котл., І, 1952, 168);

До оста́тку — те саме, що До оста́нку ( див. оста́нки).

Чи не справді се татари Людей позаймали, Все спаливши до остатку, У полон погнали (П. Куліш, Вибр., 1969, 416);

На оста́тку; На оста́ток — те саме, що На оста́нку ( див. оста́нки).

— Бевзні! Нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку Мирін та й затихне… (Мирний, II, 1954, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остаток — оста́ток іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. остаток — Останок, залишок, лишок, вибірки, недоїдок, недопиток, недобиток, послідок, послідки, решта, рештки Словник чужослів Павло Штепа
  3. остаток — ОСТА́ТОК, тку, ч., заст. Залишок. Прийшов нестаток, випив остаток (Номис); Там [на шосе] шатаються в безладді солдати, остатки частин – ратники, сапери (С. Васильченко); Чи ж людська споминка така слаба?... Словник української мови у 20 томах
  4. остаток — без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає... Фразеологічний словник української мови
  5. остаток — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
  6. остаток — Остаток, -тку м. = останок 1. Та як вони сміють! — викрикне на остатку. МВ. (О. 1862. III. 53). Словник української мови Грінченка