1. Словник української мови в 11 томах

остатній

ОСТА́ТНІЙ, я, є, заст. Останній.

Заворушилася пустиня. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Шевч., І, 1963, 241);

Колос у ячмені ще не налився, то соловей виспівував остатні пісні свої — прощавсь із весною (П. Куліш, Вибр., 1969, 274);

Чув [Юра], що.. хмара перемагає, і вже остатнім зусиллям підняв до неба короткий ціпок (Коцюб., II, 1955, 341);

— З сіромахою остатнім одружуся я хіба! (Граб., І, 1959, 143);

Два сих остатніх дні так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись (Л. Укр., V, 1956, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остатній — оста́тній прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. остатній — -я, -є, заст. Останній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. остатній — ОСТА́ТНІЙ, я, є, заст. Останній. Заворушилася пустиня. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Т. Шевченко); Колос у ячмені ще не налився, то соловей виспівував остатні пісні свої – прощавсь із весною (П. Словник української мови у 20 томах
  4. остатній — ОСТА́ННІЙ (єдиний, що зберігся, залишився; який, вичерпуючись, підходить до кінця), ОСТА́ТНІЙ заст., ПОСЛІ́ДНІЙ діал. По зруділих стернях, затканих бабиним літом, ми збирали останні квітки (М. Словник синонімів української мови
  5. остатній — Оста́тній, -ня, -нє (рідко), звичайно оста́нній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. остатній — Остатній, -я, -є = останній. Остатню корову жидам продам. Шевч. Словник української мови Грінченка