побір

Значення в інших словниках

1. побір — побі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. побір — див. хабар Словник синонімів Вусика
3. побір — -бору, ч. 1》 перев. мн., заст. У дореволюційній Росії – збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.). 2》 діал. Дія за знач. побирати. 3》 діал. Призов на військову службу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побір — Побі́р, -бо́ру; -бо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. побір — ПОБІ́Р, бо́ру, ч. 1. перев. мн., заст. Збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.). З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (О. Словник української мови у 20 томах
6. побір — НАБІ́Р заст. (призов на військову службу, рекрутування), ПРИЙО́М заст., РЕКРУ́ТЧИНА, РЕКРУ́ТСТВО, НЕКРУ́ТЧИНА заст. розм., НЕКРУ́ТСТВО заст. розм., БРА́НКА діал. заст., ПОБІ́Р діал. заст. Віддавали в рекрути і Ярему разом з іншими парубками. Словник синонімів української мови
7. побір — ПОБІ́Р, бо́ру, ч. 1. перев. мн., заст. У дореволюційній Росії — збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.). З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Стор. Словник української мови в 11 томах