пожар

Значення в інших словниках

1. пожар — пожа́р іменник чоловічого роду пожежа Орфографічний словник української мови
2. пожар — див. ПОЖЕЖА. Словник синонімів Караванського
3. пожар — -ару, ч. Те саме, що пожежа. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожар — ПОЖА́Р, а́ру́, мн., а́ри́, а́рі́в, ч. Неконтрольований процес горіння, який супроводиться знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей; пожежа. Аж глядь – у Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло (Л. Словник української мови у 20 томах
5. пожар — як (мов, ні́би і т. ін.) із поже́жі (з пожа́ру), зі сл. уско́чити, влеті́ти і т. ін. Дуже швидко, зненацька і т. ін. Уже він (Йонька) і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже дві люльки викурив, а в хаті й не думали прокидатися. Фразеологічний словник української мови
6. пожар — ПОЖЕ́ЖА (полум'я, яке охоплює і знищує щось; горіння, знищення вогнем чогось), ПОЖА́Р рідше, ЧЕРВО́НИЙ ПІ́ВЕНЬ розм., ПОЖО́ГА діал. У полум'ї корчився хутір... Стліли в пожежі комори, скирти (О. Словник синонімів української мови
7. пожар — Пожа́р, -ру; -жа́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пожар — ПОЖА́Р, у, ч. Те саме, що поже́жа. Аж глядь — у Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло (Бор., Тв., 1957, 131); Знищивши рослинний покрив лісу, низовий пожар зупинився на мить перед ялиновим насадженням (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 77); Ляхи мерзли... Словник української мови в 11 томах