пожар
ПОЖА́Р, а́ру́, мн., а́ри́, а́рі́в, ч.
Неконтрольований процес горіння, який супроводиться знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей; пожежа.
Аж глядь – у Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло (Л. Боровиковський);
Знищивши рослинний покрив лісу, низовий пожар зупинився на мить перед ялиновим насадженням (В. Гжицький);
Ляхи мерзли, а козаки Грілись на пожарі (Т. Шевченко);
Як тебе [пісне] почала я співати, В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся у грудях пожар (Леся Українка);
Буду згадувать серця пожари, як на гору до неї я йшов... (В. Сосюра);
* Образно. Кров раптом залляла йому обличчя, .. а серед того пожару біліли жовтаві вуса і сердито плавали очі (М. Коцюбинський);
* У порівн. Невідворотно, як гнаний вітром степовий пожар, насувалося лихо (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- пожар — пожа́р іменник чоловічого роду пожежа Орфографічний словник української мови
- пожар — див. ПОЖЕЖА. Словник синонімів Караванського
- пожар — -ару, ч. Те саме, що пожежа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожар — Пожежа Словник чужослів Павло Штепа
- пожар — як (мов, ні́би і т. ін.) із поже́жі (з пожа́ру), зі сл. уско́чити, влеті́ти і т. ін. Дуже швидко, зненацька і т. ін. Уже він (Йонька) і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже дві люльки викурив, а в хаті й не думали прокидатися. Фразеологічний словник української мови
- пожар — ПОЖЕ́ЖА (полум'я, яке охоплює і знищує щось; горіння, знищення вогнем чогось), ПОЖА́Р рідше, ЧЕРВО́НИЙ ПІ́ВЕНЬ розм., ПОЖО́ГА діал. У полум'ї корчився хутір... Стліли в пожежі комори, скирти (О. Словник синонімів української мови
- пожар — Пожа́р, -ру; -жа́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пожар — ПОЖА́Р, у, ч. Те саме, що поже́жа. Аж глядь — у Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло (Бор., Тв., 1957, 131); Знищивши рослинний покрив лісу, низовий пожар зупинився на мить перед ялиновим насадженням (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 77); Ляхи мерзли... Словник української мови в 11 томах