1. Словник української мови у 20 томах

пожалітися

ПОЖАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

Висловити невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.

Гірке життя давно минуло, і тепер їй [Тоні] просто ні на що пожалітися (В. Собко);

Навчав [пан], щоб осмілилась [Ївга] стать перед губернатором і пожалітись об своїй нужді (Г. Квітка-Основ'яненко);

– От я тобі раджу йти у волость, пожалітися, то все тобі вернуть [дядько і дядина] (Панас Мирний);

– То ви пожалійтесь на його [писаря] мировому посередникові (І. Нечуй-Левицький);

Та надало батюшці пожалітись кудись – учитель читає мужицькі газети й книжки (С. Васильченко);

– Геть, донощиця!.. Пожалілась на солдата, тепер хочеш мене зганьбити! (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожалітися — пожалі́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожалітися — -іюся, -ієшся. Док. до жалітися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожалітися — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. пожалітися — ПОЖАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся. Док. до жалі́тися. Гірке життя давно минуло, і тепер їй [Тоні] просто ні на що пожалітися (Собко, Матв. затока, 1962, 6); Навчав [пан], щоб осмілилась [Ївга] стать перед губернатором і пожалітись об своїй нужді (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах