1. Словник української мови у 20 томах

пожарина

ПОЖАРИ́НА, и, ж.

Те саме, що пожари́ще.

Ой я в чужім краю, Як на пожарині, Ніхто мене не пригорне При лихій годині (з народної пісні);

Серед пожарини кущики стримлять обгорілі (Б. Грінченко);

На тому місці, де стояв квартал, чорніє тепер сумна пожарина (С. Васильченко);

* У порівн. На хресті кора чорніє пожариною і тільки самі кінці ясніють (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожарина — пожари́на іменник жіночого роду пожарище Орфографічний словник української мови
  2. пожарина — -и, ж. Те саме, що пожарище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожарина — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Словник синонімів української мови
  4. пожарина — ПОЖАРИ́НА, и, ж. Те саме, що пожари́ще. Ой я в чужім краю, Як на пожарині, Ніхто мене не пригорне При лихій годині (Нар. лірика, 1956, 331); Серед пожарини кущики стримлять обгорілі (Гр. Словник української мови в 11 томах
  5. пожарина — Пожари́на, -ни ж. Пожарище. Ой так на чужині, як на пожарині, ніхто не пригорне а в лихій годині. Чуб. V. 323. Словник української мови Грінченка