покупець
Купець, (вона) купчиня, (дружина) купчиха, (син) купченко, (дочка) купчівна, (дитина) купченя, купченятко, (убогий) купчисько, купчинюк
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покупець — покупе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- покупець — [покупец'] -пц'а, ор. -пцем, м. (на) -пцев'і/-пц'у, мн. -пц'і, -пц'іў Орфоепічний словник української мови
- покупець — -пця, ч. Той, хто купує що-небудь. || у знач. збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покупець — ПОКУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. Той, хто купує що-небудь. Там [у кав'ярні] лиш раз на рік, як наїздили покупці винограду, трудно було здобути місце (М. Коцюбинський); Із запізненням відкрив свій ларьок книгар, і зараз же по книги посунули покупці (Ю. Словник української мови у 20 томах
- покупець — ПОКУПЕ́ЦЬ (той, хто купує що-небудь), НАБУВА́Ч, СПОЖИВА́Ч, КУПУВА́ЛЬНИК розм., КУПЕ́ЦЬ розм., ТОРЖНИ́К заст. На хороший товар багато покупців (прислів'я); Прийшов купець з червоними очима, Щось на подвір'ї з батьком говорив... Словник синонімів української мови
- покупець — Покупе́ць, -пця́, -пце́ві; -пці́, -пці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покупець — ПОКУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. Той, хто купує що-небудь. Там [у кав’ярні] лиш раз на рік, як наїздили покупці винограду, трудно було здобути місце (Коцюб., І, 1955, 393); Із запізненням відкрив свій ларьок книгар, і зараз же по книги посунули покупці (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- покупець — Покупець, -пця́ м. Покупатель. КС. 1882. III. 600. Принаджували тисячі покупців. Левиц. Пов. 21. Словник української мови Грінченка