поліцай

Значення в інших словниках

1. поліцай — Поліціянт, г. поліцист, як ім. поліцейський, (в Англії) полісмен; (в СССР) міліціонер, міліцейський, зн. мент; зб. поліцайня. Словник синонімів Караванського
2. поліцай — -я, ч. У деяких країнах, а також у дореволюційній Росії – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. || Під час Великої Вітчизняної війни – особа, завербована з місцевого населення тимчасово окупованих фашистами районів на службу в поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поліцай — поліца́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
4. поліцай — ПОЛІЦА́Й, я, ч. У дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі (С. Словник української мови у 20 томах
5. поліцай — поліца́й (пуліца́й) працівник органів правопорядку; поліціянт (м, ср, ст): Піпа, що мав криву ногу і продавав солені пляцки, мав сиґналізувати нам поліцая (Нижанківський); Дістав листа від Мелянії. Про поліцая не пише нічого. Значить, щось там є. Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. поліцай — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Словник синонімів української мови
7. поліцай — Поліца́й, -ца́я, -ца́єві; -ца́ї, -ца́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поліцай — ПОЛІЦА́Й, я, ч. У дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах — особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі (Вас. Словник української мови в 11 томах