поліцай
ПОЛІЦА́Й, я, ч. У дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах — особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції.
На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі (Вас., III, 1960, 267);
Шумно дрібочучи по булижнику шинами, пробіг екіпаж із стурбованим справником. За ним по тротуару ..підтюпцем бігли зопрілі поліцаї (Панч, І, 1956, 62);
Капіталістам тут же [в колонії] рай: англієць п’яний он танцює, в долоні плеще поліцай (Тич., II, 1957, 270);
// Підчас Великої Вітчизняної війни — особа, завербована з місцевого населення тимчасово окупованих фашистами районів на службу в поліції.
З кущів почали вилазити .. поліцаї (Тют., Вир, 1964, 537);
Довкола були .. поліцаї. Вони могли кожну хвилину знищити Скибу (Жур., Дорога.., 1948, 49).
Значення в інших словниках
- поліцай — Поліціянт, г. поліцист, як ім. поліцейський, (в Англії) полісмен; (в СССР) міліціонер, міліцейський, зн. мент; зб. поліцайня. Словник синонімів Караванського
- поліцай — -я, ч. У деяких країнах, а також у дореволюційній Росії – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. || Під час Великої Вітчизняної війни – особа, завербована з місцевого населення тимчасово окупованих фашистами районів на службу в поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліцай — Охоронич, вартун, вартовий, чатник, чатовий, див. міліціонер Словник чужослів Павло Штепа
- поліцай — поліца́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поліцай — ПОЛІЦА́Й, я, ч. У дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі (С. Словник української мови у 20 томах
- поліцай — поліца́й (пуліца́й) працівник органів правопорядку; поліціянт (м, ср, ст): Піпа, що мав криву ногу і продавав солені пляцки, мав сиґналізувати нам поліцая (Нижанківський); Дістав листа від Мелянії. Про поліцая не пише нічого. Значить, щось там є. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- поліцай — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Словник синонімів української мови
- поліцай — Поліца́й, -ца́я, -ца́єві; -ца́ї, -ца́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)