поміщик

Значення в інших словниках

1. поміщик — помі́щик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. поміщик — див. ПАН. Словник синонімів Караванського
3. поміщик — -а, ч. Землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поміщик — ПОМІ́ЩИК, а, ч. Феодальний землевласник в Росії та в Україні кінця ХV до початку ХХ ст.; основний експлуататорський клас за часів феодалізму, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого була приватна власність на землю. Словник української мови у 20 томах
5. поміщик — ПАНО́К (небагатий поміщик), ПОЛУ́ПАНОК розм., ПІ́ДПАНОК заст. Гордий з панами та магнатами, Єремія не гордував з тими панками, що були менші за його і корились йому (І. Словник синонімів української мови
6. поміщик — ПОМІ́ЩИК, а, ч. У дореволюційній Росії та країнах з пережитками феодально-кріпосницьких відносин — землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю. Словник української мови в 11 томах