1. Словник чужослів Павло Штепа

посадник

Це див. бургомістр, мер

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посадник — поса́дник іменник чоловічого роду, істота у Стародавній Русі – намісник князя; поселенець — арх.) іст. Орфографічний словник української мови
  2. посадник — ІСТ. намісник князя; (міста) Г. голова, мер; Р. поселенець, осадник. Словник синонімів Караванського
  3. посадник — -а, ч. 1》 іст. У Київській Русі – намісник князя. || У Новгороді 12-15 ст. та Пскові 14-16 ст. – виборний правитель з бояр. 2》 заст., рідко. Те саме, що поселенець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посадник — ПОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. У Київській Русі – намісник князя. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада – “дума”. Словник української мови у 20 томах
  5. посадник — 1. намісник кн. в Київській Русі; 2. у Новгороді (XII-XV ст.) і Пскові (XIV-XVI ст.) виборний (з числа бояр) правитель. Універсальний словник-енциклопедія
  6. посадник — ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто оселився у новому, необжитому місці), КОЛОНІ́СТ, ПОСЕЛЯ́НИН заст., ПОСА́ДНИК заст. Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (А. Словник синонімів української мови
  7. посадник — ПОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. У Київській Русі — намісник князя. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада — «дума». Словник української мови в 11 томах