1. Словник української мови у 20 томах

посадник

ПОСА́ДНИК, а, ч.

1. іст. У Київській Русі – намісник князя.

Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада – “дума”. Великий князь призначав їх тисяцькими – воєводами – і посадниками – намісниками в окремі міста і землі (з наук. літ.);

// У Новгороді XII–XV ст. та Пскові XIV–XVI ст. – виборний правитель з бояр.

Віче гуло й вирувало, лад панував тільки в самій середині, на узвишші, де стояв посадник Коснятин (П. Загребельний);

З середовища бояр віче обирало посадника, на якого було покладено загальне управління справами Новгородської землі (з навч. літ.);

Псковичі вибирали на вічі власних посадників з-поміж псковських бояр (з навч. літ.);

[Микита (гнівно):] Цей Коснятин, посадник Новгородський, В годину чорну князя врятував (І. Кочерга).

2. заст., рідко. Те саме, що поселе́нець.

Увесь кордон заселено посадниками (Ю. Мартич);

[Романюка (висунувшись із вікна клубу, горлато звертається до хлопців):] Бачите, й пани цигани пожалували до нас! .. Першими посадниками на нових землях будуть (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посадник — поса́дник іменник чоловічого роду, істота у Стародавній Русі – намісник князя; поселенець — арх.) іст. Орфографічний словник української мови
  2. посадник — ІСТ. намісник князя; (міста) Г. голова, мер; Р. поселенець, осадник. Словник синонімів Караванського
  3. посадник — -а, ч. 1》 іст. У Київській Русі – намісник князя. || У Новгороді 12-15 ст. та Пскові 14-16 ст. – виборний правитель з бояр. 2》 заст., рідко. Те саме, що поселенець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посадник — Це див. бургомістр, мер Словник чужослів Павло Штепа
  5. посадник — 1. намісник кн. в Київській Русі; 2. у Новгороді (XII-XV ст.) і Пскові (XIV-XVI ст.) виборний (з числа бояр) правитель. Універсальний словник-енциклопедія
  6. посадник — ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто оселився у новому, необжитому місці), КОЛОНІ́СТ, ПОСЕЛЯ́НИН заст., ПОСА́ДНИК заст. Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (А. Словник синонімів української мови
  7. посадник — ПОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. У Київській Русі — намісник князя. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада — «дума». Словник української мови в 11 томах