послання

Значення в інших словниках

1. послання — посла́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. послання — Твip у фоpмi листа або звеpнення. Започаткував цей жанp Гоpацiй: “І мертвим, і живим...” (Т. Шевченко), “Послання єпископам” (І. Вишенський). Словник стилістичних термінів
3. послання — (до кого) лист, ЗВЕРНЕННЯ; (дія) надсилання, слання. Словник синонімів Караванського
4. послання — [послан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
5. послання — -я, с. 1》 Дія за знач. послати I 1), 2). 2》 Письмове звертання до кого-небудь; лист. 3》 Літературний твір, що має форму такого звертання. Послання апостолів — ранньохристиянські твори, які увійшли до Нового Завіту; торкаються питань віровчення, культу тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. послання — ПОСЛА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посла́ти¹ 1, 2. Лист ваш отримала тута через тиждень після його послання (Леся Українка); Думав [Романюк]: чи не з його, бува, послання до черкасів зронилась перша іскорка, що зараз породила полумінь цієї пісні?.. (О. Словник української мови у 20 томах
7. послання — Віршований літературний твір у формі листа до уявного або справжнього адресата; характерний ліричним, сатиричним, філософським настроєм. Універсальний словник-енциклопедія
8. послання — ЛИСТ (писаний текст, призначений для повідомлення про що-небудь), ПОСЛА́ННЯ, ЕПІ́СТОЛА (ЕПІСТО́ЛІЯ) заст., жарт., ПОСЛА́НІЄ заст., поет., КА́РТА діал. За вікном голоси: "Вам письмо!... Словник синонімів української мови
9. послання — Посла́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. послання — ПОСЛА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посла́ти¹ 1, 2. Лист ваш отримала тута через тиждень після його послання (Л. Укр., V, 1956, 58); Думав [Романюк]: чи не з його, бува, послання до черкасів зронилась перша іскорка, що зараз породила полумінь цієї пісні?.. Словник української мови в 11 томах
11. послання — Посла́ння, -ня с. Посланіе. Словник української мови Грінченка