Значення в інших словниках

  1. універсал — універса́л 1 іменник чоловічого роду інструмент універса́л 2 іменник чоловічого роду, істота майстер універса́л 3 іменник чоловічого роду указ іст. Орфографічний словник української мови
  2. універсал — I [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў (про людину) II [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -л'і (інструмент) III [ун'івеирсал] -лу, м. (ў) -л'і (указ) Орфоепічний словник української мови
  3. універсал — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII–XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови у 20 томах
  5. універсал — універса́л I (польс. uniwersal, від лат. universalis – загальний) розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, що його видавали в 17 – 18 ст. у феодальній Польщі король, а на Україні – гетьман. II (від лат. universalis – загальний) людина, що має різносторонні знання, навички. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. універсал — I -у, ч., іст. 1》 Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у 17-18 ст. 2》 Звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. універсал — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  8. універсал — Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, який видавали у XVII-XVIII ст. пол. королі, конфедерації, сейми, укр. гетьмани, інколи представники генеральної старшини; під час Укр. революції 1917-20 у. видавали Центральна Рада, Директорія, повстанські ватажки. Універсальний словник-енциклопедія
  9. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII-XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови в 11 томах
  10. універсал — Універса́л, -лу, в -лі; -са́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. універсал — (гетьмана) грамота, маніфест, ДЕКРЕТ; (хто) всезнавець, на всі руки майстер, о. ір. усі розуми поїв. Словник синонімів Караванського
  12. універсал — Указ, грамота з оповіщенням про якусь подію або з розпорядженням військового чи адміністративного характеру, постанова Словник застарілих та маловживаних слів
  13. універсал — рос. универсал 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного (загальнодержавного) характеру. Акт влади, який доводить до загального відома певну постанову, політичне рішення чи надання привілеїв. В Україні... Eкономічна енциклопедія