1. Eкономічна енциклопедія

універсал

рос. универсал

1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного (загальнодержавного) характеру. Акт влади, який доводить до загального відома певну постанову, політичне рішення чи надання привілеїв. В Україні У. видавали гетьмани, особи з генеральської чи полкової старшини. Вони стосувалися військових справ (оголошення походу, сторожової служби), земельних справ (підтвердження землеволодіння, роздача маєтностей), призначення на урядові пости, надання особистих або групових привілеїв (напр. містам), стягнення податків, зовнішньої політики. У. укладався в гетьманській або полковій канцелярії і містив у вступі імена тих, хто видавав і кому видано. Іноді У. виголошувалися прилюдно на площах чи в церквах. Пізніше назву У. надано і деяким політичним документам: зверненням до народу із закликом до визвольної боротьби тощо. У 1917-1918 рр. Українська Центральна Рада назвала універсалами свої головні державно-політичні акти. 2. Людина, що має різнобічні знання, професійні навички.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. універсал — універса́л 1 іменник чоловічого роду інструмент універса́л 2 іменник чоловічого роду, істота майстер універса́л 3 іменник чоловічого роду указ іст. Орфографічний словник української мови
  2. універсал — (гетьмана) грамота, маніфест, ДЕКРЕТ; (хто) всезнавець, на всі руки майстер, о. ір. усі розуми поїв. Словник синонімів Караванського
  3. універсал — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. універсал — I [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў (про людину) II [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -л'і (інструмент) III [ун'івеирсал] -лу, м. (ў) -л'і (указ) Орфоепічний словник української мови
  5. універсал — див. деклярація, маніфест, проклямація Словник чужослів Павло Штепа
  6. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII–XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови у 20 томах
  7. універсал — Указ, грамота з оповіщенням про якусь подію або з розпорядженням військового чи адміністративного характеру, постанова Словник застарілих та маловживаних слів
  8. універсал — I -у, ч., іст. 1》 Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у 17-18 ст. 2》 Звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. універсал — універса́л I (польс. uniwersal, від лат. universalis – загальний) розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, що його видавали в 17 – 18 ст. у феодальній Польщі король, а на Україні – гетьман. II (від лат. universalis – загальний) людина, що має різносторонні знання, навички. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. універсал — Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, який видавали у XVII-XVIII ст. пол. королі, конфедерації, сейми, укр. гетьмани, інколи представники генеральної старшини; під час Укр. революції 1917-20 у. видавали Центральна Рада, Директорія, повстанські ватажки. Універсальний словник-енциклопедія
  11. універсал — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  12. універсал — Універса́л, -лу, в -лі; -са́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII-XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови в 11 томах