1. Словник української мови в 11 томах

універсал

УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст.

1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII-XVIII ст.

Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Куліш, Вибр., 1969, 54);

За пропозицією польських послів король [Сігізмунд II Август у 1569 р.] видав ряд універсалів про відторгнення від Литовського князівства Підляшшя, Волині, Брацлавщини та Київщини і про включення їх до складу Польщі (Іст. УРСР, І, 1953, 155);

Богдан Хмельницький після визволення Києва видав колегії [Києво-Братській] спеціальний охоронний універсал (Вітч., 6, 1966, 172);

Читає [пан Стадницький] добутий з фамільного архіву універсал головного регіментаря Стемпковського до українського селянського стану, даного в обозі під Коднею в місяці серпні 1768 року (Стельмах, І, 1962, 296).

2. Звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. контрреволюційною українською Центральною радою.

[Представник «Стремительного»:] Чому вважає Центральна рада Чорноморський флот своїм? Хто дав їй право?.. [Полковник:] За п’ятим універсалом Чорноморський флот зі своєю базою Севастополем належить нам (Корн., І, 1955, 28).

УНІВЕРСА́Л², а, ч.

1. Людина, яка володіє багатьма спеціальностями свого фаху; людина різнобічних, багатопланових знань, навичок.

— Вона молодець. Універсал. На тому тижні заміняла математика, тепер фізика, хоч сама філолог (Кучер, Трудна любов, 1960, 431);

— Я навіть і горох опилюю, і по виноградниках хімікатами війнути — це теж моє амплуа… Ви ж не забувайте, що перед вами людина найширшого трудового профілю — льотчик-універсал (Гончар, Тронка, 1963, 71);

— Ви знаєте, що значить лікар із фельдшерів? Це вам не який-небудь вітрогон, що закінчив інститут та й за практику. А цей пройшов усе — універсал, одним словом (Збан., Малин. дзвін, 1958, 72);

Величезні духовні багатства лежать перед нами в творах Франка. В своїх знаннях він був універсал (Наука.., 5, 1966, 8).

2. астр., геод. Інструмент для вимірювання кутів у горизонтальних і вертикальних площинах.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. універсал — універса́л 1 іменник чоловічого роду інструмент універса́л 2 іменник чоловічого роду, істота майстер універса́л 3 іменник чоловічого роду указ іст. Орфографічний словник української мови
  2. універсал — (гетьмана) грамота, маніфест, ДЕКРЕТ; (хто) всезнавець, на всі руки майстер, о. ір. усі розуми поїв. Словник синонімів Караванського
  3. універсал — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. універсал — I [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў (про людину) II [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -л'і (інструмент) III [ун'івеирсал] -лу, м. (ў) -л'і (указ) Орфоепічний словник української мови
  5. універсал — див. деклярація, маніфест, проклямація Словник чужослів Павло Штепа
  6. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII–XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови у 20 томах
  7. універсал — Указ, грамота з оповіщенням про якусь подію або з розпорядженням військового чи адміністративного характеру, постанова Словник застарілих та маловживаних слів
  8. універсал — I -у, ч., іст. 1》 Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у 17-18 ст. 2》 Звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. універсал — універса́л I (польс. uniwersal, від лат. universalis – загальний) розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, що його видавали в 17 – 18 ст. у феодальній Польщі король, а на Україні – гетьман. II (від лат. universalis – загальний) людина, що має різносторонні знання, навички. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. універсал — Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, який видавали у XVII-XVIII ст. пол. королі, конфедерації, сейми, укр. гетьмани, інколи представники генеральної старшини; під час Укр. революції 1917-20 у. видавали Центральна Рада, Директорія, повстанські ватажки. Універсальний словник-енциклопедія
  11. універсал — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  12. універсал — Універса́л, -лу, в -лі; -са́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. універсал — рос. универсал 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного (загальнодержавного) характеру. Акт влади, який доводить до загального відома певну постанову, політичне рішення чи надання привілеїв. В Україні... Eкономічна енциклопедія