1. Словник синонімів української мови

універсал

МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм., МАГ розм. (той, хто досяг найбільшої вмілості в чомусь); ЧАРІВНИ́К розм., ЧУДОТВО́РЕЦЬ розм., ЧАРОДІ́Й заст., ЧАРОДІ́ЙНИК заст. (той, хто чарує своїм мистецтвом, працею); УНІВЕРСА́Л (людина різнобічних мистецьких навичок). — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (О. Донченко); Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко); Втонули в часі імена митців, і те ім'я, що мало буть крилатим (Л. Костенко); — Та й мастак ти, Якиме, кашу варити! (Панас Мирний); (Єгиптянин:) Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка); От такі-то, мабуть, страви і панам не вадять! Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (М. Макаровський); На диво всім умільці кріпаки Руками тут важку робили кладку (Д. Луценко); Режисер — цей чаклун фільмування — замислився надміру (Ю. Яновський); Краса — це ж вияв найвищої радості життя, і вона не може бути чужою ні лікареві, ні електрозварникові, ні шахтареві, ні хліборобові, ні магові кібернетики (М. Рильський); Великого дослідження чекає прекрасна оповідацька школа письменників західних областей, починаючи від чарівника короткого оповідання Юрія Федьковича (Ю. Збанацький); -. Той, той! — потряс диякон книжкою. — Байстрюк, бродяга і голодранець! А нині — найліпший гравер, стовп друкарні, чудотворець (Вас. Шевчук); Та він садив (дуби), усатий чародій, Роботі сам радіючи своїй (М. Рильський); Його оточують люди неабиякого робітничого гарту, майстри й інженери високих досконалостей, чародійники металу й формул (з газет); Льока не мав ніякої спеціальності, проте вважав себе за універсала, який все знає і все може (Ю. Мокрієв).

УКА́З (розпорядження, наказ уряду, верховної влади, що має силу закону), ПОСТАНО́ВА, ДЕКРЕ́Т, АКТ, УНІВЕРСА́Л, ЕДИКТ. Укази президента; Урядова постанова; Декрет про мир; Четвертий універсал Центральної Ради; Виявили (археологи) викарбовані на скелях едикти царя Ашоки (з газети). — Пор. I. 1. постано́ва.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. універсал — універса́л 1 іменник чоловічого роду інструмент універса́л 2 іменник чоловічого роду, істота майстер універса́л 3 іменник чоловічого роду указ іст. Орфографічний словник української мови
  2. універсал — (гетьмана) грамота, маніфест, ДЕКРЕТ; (хто) всезнавець, на всі руки майстер, о. ір. усі розуми поїв. Словник синонімів Караванського
  3. універсал — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. універсал — I [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў (про людину) II [ун'івеирсал] -ла, м. (на) -л'і (інструмент) III [ун'івеирсал] -лу, м. (ў) -л'і (указ) Орфоепічний словник української мови
  5. універсал — див. деклярація, маніфест, проклямація Словник чужослів Павло Штепа
  6. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII–XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови у 20 томах
  7. універсал — Указ, грамота з оповіщенням про якусь подію або з розпорядженням військового чи адміністративного характеру, постанова Словник застарілих та маловживаних слів
  8. універсал — I -у, ч., іст. 1》 Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у 17-18 ст. 2》 Звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. універсал — універса́л I (польс. uniwersal, від лат. universalis – загальний) розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, що його видавали в 17 – 18 ст. у феодальній Польщі король, а на Україні – гетьман. II (від лат. universalis – загальний) людина, що має різносторонні знання, навички. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. універсал — Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, який видавали у XVII-XVIII ст. пол. королі, конфедерації, сейми, укр. гетьмани, інколи представники генеральної старшини; під час Укр. революції 1917-20 у. видавали Центральна Рада, Директорія, повстанські ватажки. Універсальний словник-енциклопедія
  11. універсал — Універса́л, -лу, в -лі; -са́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. універсал — УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII-XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Словник української мови в 11 томах
  13. універсал — рос. универсал 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного (загальнодержавного) характеру. Акт влади, який доводить до загального відома певну постанову, політичне рішення чи надання привілеїв. В Україні... Eкономічна енциклопедія