практичний

Значення в інших словниках

1. практичний — практи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
2. практичний — Не теоретичний, прикладний, утилітарний; (підхід) життєвий, реальний; (- пораду) корисний, помічний, зарадний; (хто) діловий, діловитий; (розум) прагматичний; (одяг) вигідний, зручний. Словник синонімів Караванського
3. практичний — [практичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. практичний — -а, -е. 1》 Стос. до практики (у 1-3 знач.); пов'язаний з життям і діяльністю людини. || у сполуч. зі сл. вага, значення, мета, цінність і т. ін. Пов'язаний із життєвими, реальними потребами, можливостями; важливий для життя. || у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. практичний — ПРАКТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до практики (у 1–3 знач.); пов'язаний з життям і діяльністю людини. Ви розумієте, що я не “страха ради” роздумую, а ради практичних причин, я б не хотіла зв'язати собі руки більш, ніж они вже зв'язані (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
6. практичний — практи́чний (грец. πρακτικός) 1. Той, що спирається на практику, досвід; доцільний. 2. Той, хто вміє використовувати обставини, швидко орієнтується в усьому; відзначається діловитістю. 3. Економний, зручний. Словник іншомовних слів Мельничука
7. практичний — БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ (який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого-, чого-небудь), ПРЯМИ́Й, ОСОБИ́СТИЙ (при контактах людей); ПРАКТИ́ЧНИЙ (який здійснюється безпосередньо, на ділі). — Ви.. Словник синонімів української мови
8. практичний — Практи́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. практичний — ПРАКТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до практики (у 1-3 знач.); пов’язаний з життям і діяльністю людини. Ви розумієте, що я не «страха ради» роздумую, а ради практичних причин, я б не хотіла зв’язати собі руки більш, ніж они вже зв’язані (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах