престиж

Значення в інших словниках

1. престиж — прести́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. престиж — (лідера) добра слава <�ім'я>, репутація, авторитет, реноме; п! ВПЛИВ. Словник синонімів Караванського
3. престиж — -у, ч. Авторитет, вплив, що його має хто-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. престиж — ПРЕСТИ́Ж, у, ч. Авторитет, вплив, який має хто-, що-небудь. Щоб хоч скільки-небудь удержувати свій престиж між слухачами, приватних розмов уникали [вихователі] з ними (С. Васильченко); Бова виявився самотнім. Словник української мови у 20 томах
5. престиж — прести́ж (франц. prestige – авторитет, повага) громадська оцінка суспільної вагомості індивіда, соціальної групи, професійної категорії тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
6. престиж — АВТОРИТЕ́Т (визнана за ким-небудь перевага в судженнях про що-небудь, в знаннях, у вирішенні чого-небудь), АВТОРИТЕ́ТНІСТЬ, ВАГА́, ПРЕСТИ́Ж, ВПЛИВ. Марусяк не мав уже жадного авторитету. При нім критиковано і його самого (Г. Словник синонімів української мови
7. престиж — Прести́ж, -жу, -жеві; -ти́жі, -жів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. престиж — ПРЕСТИ́Ж, у, ч. Авторитет, вплив, який має хто-, що-небудь. Щоб хоч скільки-небудь удержувати свій престиж між слухачами, приватних розмов уникали [вихователі] з ними (Вас., Незібр. тв., 1941, 191); Бова виявився самотнім. Словник української мови в 11 томах