примус

Значення в інших словниках

1. примус — при́мус 1 іменник чоловічого роду примушування при́мус 2 іменник чоловічого роду прилад Орфографічний словник української мови
2. примус — Принука, силування, змушування, примушування, |з|неволення, приневолення, р. мус. Словник синонімів Караванського
3. примус — I -у, ч. Натиск із чийогось боку; примушування. || Зусилля над собою. || Зумовлена кимсь або чимсь необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання. || Натиск, обумовлений законом. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примус — ПРИ́МУС¹, у, ч. Натиск з чийогось боку; примушування. [Долорес:] Ти ж без примусу ідеш за командора? [Анна:] Хто б мене примусив? (Леся Українка); Порядок, дисципліну творить саме життя, а примусовий порядок... Словник української мови у 20 томах
5. примус — ПРИ́МУС (застосування сили щодо когось для його підкорення, досягнення своїх цілей тощо), НАСИ́ЛЬСТВО, ПРИНУ́КА розм., ПА́ЛИЦЯ розм., ПА́ЛКА розм., МУС діал. Словник синонімів української мови
6. примус — При́мус, -су до чого при́мус, -са; -муси, -сів; при́мусний. При́мусна го́лка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. примус — ПРИ́МУС¹, у, ч. Натиск з чийогось боку; примушування. [Долорес:] Ти ж без примусу ідеш за командора? [Анна:] Хто б мене примусив? (Л. Укр., III, 1952, 329); Сільськогосподарська комуна засновується добровільно, ніякого примусу бути не може.. Словник української мови в 11 томах
8. примус — Примус, -су м. 1) Принужденіе. Ном. № 11341. З примусу. По принужденію. 2) = принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425. Словник української мови Грінченка