примус
ПРИ́МУС¹, у, ч.
Натиск з чийогось боку; примушування.
[Долорес:] Ти ж без примусу ідеш за командора? [Анна:] Хто б мене примусив? (Леся Українка);
Порядок, дисципліну творить саме життя, а примусовий порядок, примусова дисципліна будь-який прояв життя вбиває: примус породжує стандарт умертвіння (Б. Харчук);
// Зусилля над собою.
Вальтера Скотта, Діккенса, дещо з Шекспіра (“Король Лир”, “Сон в летнюю ночь”) читав з охотою, а більшість з примусом (С. Васильченко);
Доповідав Самбірський посередникові. В постаті останнього відчувалась надзвичайна рівнота без жодного примусу (М. Трублаїні);
// Зумовлена кимось або чимось необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання.
[Д. Жуан:] Я ним [бандитом] бути мусив [Анна:] А, мусили? То де ж була та воля, коли був примус бити й грабувати, щоб вас не вбили люди або голод? (Леся Українка);
Вони не потребують грати будь-чиєї ролі, жоден зовнішній примус не штовхає їх до того, завжди лишаються вони самі собою (з газ.);
// Натиск, обумовлений законом.
Чому державний примус діє так вибірково? Невже ми ніколи не зможемо подолати сваволю наших чиновників? (з газ.).
(1) З при́мусу:
а) силуючи себе; вимушено.
І тут ясно, і тут урочисто, та веселість не така щира, – мов трохи з примусу говоряться ті веселі речі (Леся Українка);
І тут ясно, і тут урочисто, та веселість не така щира,мов трохи з примусу говоряться ті веселі речі (Леся Українка);
б) без бажання, з обов'язку, виконуючи повинності.
ПРИ́МУС², а, ч.
Гасовий нагрівальний прилад, у якому горіння гасу супроводжує шум від тиску накачуваного повітря; раніше використовували в побуті для приготування їжі.
На кухні, крізь відчинені двері в коридор, чути шум примуса, де служка поралася з обідом (Олесь Досвітній);
І, мабуть, бачив сотні раз ти власними очима, як наливають в лампу гас чи заправляють примус (Н. Забіла).
Значення в інших словниках
- примус — при́мус 1 іменник чоловічого роду примушування при́мус 2 іменник чоловічого роду прилад Орфографічний словник української мови
- примус — Принука, силування, змушування, примушування, |з|неволення, приневолення, р. мус. Словник синонімів Караванського
- примус — I -у, ч. Натиск із чийогось боку; примушування. || Зусилля над собою. || Зумовлена кимсь або чимсь необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання. || Натиск, обумовлений законом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примус — 1. нагрівачка 2. це мус Словник чужослів Павло Штепа
- примус — ПРИ́МУС (застосування сили щодо когось для його підкорення, досягнення своїх цілей тощо), НАСИ́ЛЬСТВО, ПРИНУ́КА розм., ПА́ЛИЦЯ розм., ПА́ЛКА розм., МУС діал. Словник синонімів української мови
- примус — При́мус, -су до чого при́мус, -са; -муси, -сів; при́мусний. При́мусна го́лка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- примус — ПРИ́МУС¹, у, ч. Натиск з чийогось боку; примушування. [Долорес:] Ти ж без примусу ідеш за командора? [Анна:] Хто б мене примусив? (Л. Укр., III, 1952, 329); Сільськогосподарська комуна засновується добровільно, ніякого примусу бути не може.. Словник української мови в 11 томах
- примус — Примус, -су м. 1) Принужденіе. Ном. № 11341. З примусу. По принужденію. 2) = принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425. Словник української мови Грінченка