1. Словник чужослів Павло Штепа

пік

див. вершок, макушка, шпіль

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пік — Пік мати на когось: мати злість на когось, бути упередженим проти когось [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. Пік — Пік прізвище німецьке прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. пік — див. вершина Словник синонімів Вусика
  4. пік — -а, ч. 1》 Гостроверха гірська вершина. 2》 перен. Найвища точка в розвитку, у виявленні чого-небудь, в якійсь діяльності; найбільший обсяг роботи підприємства, завантаженість транспорту і т. ін. Години пік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пік — ПІК, а, ч. 1. Гостроверха гірська вершина. В 1943 році експедиція геодезистів і топографів відкрила в горах Тянь-Шаню пік висотою в 7439 метрів (з наук.-попул. літ.); В траві .. дзвеніли цикади, а з піка Тручас в долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. пік — пік карт. піка (ср, ст)|| = вина Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пік — (франц. ріс) 1. Гостроверха гірська вершина. Іноді під П. розуміють гірську вершину взагалі, незалежно від її форми. 2. Найвища точка в розвитку певного явища; короткочасне різке піднесення в чомусь, напр., час посиленого навантаження роботи електростанції, руху транспортних засобів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. Пік — (Pieck) Вільгельм, 1876-1960, нім. комуністичний діяч; співзасновник (1918) комуністичної, пізніше соціалістичної єдиної партії Німеччини (1946); з 1949 — 1-ий президент НДР. Універсальний словник-енциклопедія
  9. пік — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  10. пік — ПІК, а, ч. 1. Гостроверха гірська вершина. В 1943 році експедиція геодезистів і топографів відкрила в горах Тянь-Шаню пік висотою в 7439 метрів (Видатні геогр. відкр.., 1955, 23); В траві.. Словник української мови в 11 томах
  11. пік — рос. пик 1. Гостроверха гірська вершина. 2. Найвища точка (межа) розвитку певного явища, здобуття чогось; короткочасне різке піднесення у чомусь: економічному розвиткові, підвищенні ціни, руху транспорту, якихось звершень, визнання, слави тощо. Eкономічна енциклопедія