вершок

Верх, верхи, верховина, верхівка, верхівля, верхів'я, верховіття, верхоріччя, гора, грунь, говган, зверхність, маківка, див. макушка, пік, шпиль

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершок — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  2. вершок — вершо́к 1 іменник чоловічого роду верх вершо́к 2 іменник чоловічого роду те ж, що і вершки рідко вершо́к 3 іменник чоловічого роду міра довжини арх. Орфографічний словник української мови
  3. вершок — від горшка́ два (три) вершка́. Невеликий, низький на зріст; малий. — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка,— продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); // Ще дуже молодий і недосвідчений. Фразеологічний словник української мови
  4. вершок — див. вершина; вінця Словник синонімів Вусика
  5. вершок — Вершо́к, вершка́, на -шку́; -шки́, -шкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вершок — ВЕРШО́К, шка́, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (Коб., Вибр., 1949, 291); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
  7. вершок — Вершок, -шка м. 1) ум. отъ верх. 2) Дно шапки съ наружной стороны. 3) Верхняя часть очіпка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191. 4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. І. 276. 5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки. Словник української мови Грінченка
  8. вершок — -шка, ч. 1》 Зменш. до верх 1), 5). 2》 Те саме, що вершки. 3》 заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і застосовувалася в Україні та Росії до запровадження метричної системи мір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. вершок — ВЕРШО́К, шка́, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5, 8. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (А. Словник української мови у 20 томах
  10. вершок — I -шка. Одиниця довжини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо. II -шка, мн. -шки, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Літературне слововживання