1. Словник синонімів української мови

вершок

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершок — вершо́к 1 іменник чоловічого роду верх вершо́к 2 іменник чоловічого роду те ж, що і вершки рідко вершо́к 3 іменник чоловічого роду міра довжини арх. Орфографічний словник української мови
  2. вершок — I -шка. Одиниця довжини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо. II -шка, мн. -шки, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Літературне слововживання
  3. вершок — -шка, ч. 1》 Зменш. до верх 1), 5). 2》 Те саме, що вершки. 3》 заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і застосовувалася в Україні та Росії до запровадження метричної системи мір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вершок — Верх, верхи, верховина, верхівка, верхівля, верхів'я, верховіття, верхоріччя, гора, грунь, говган, зверхність, маківка, див. макушка, пік, шпиль Словник чужослів Павло Штепа
  5. вершок — ВЕРШО́К, шка́, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5, 8. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (А. Словник української мови у 20 томах
  6. вершок — див. вершина; вінця Словник синонімів Вусика
  7. вершок — від горшка́ два (три) вершка́. Невеликий, низький на зріст; малий. — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка,— продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); // Ще дуже молодий і недосвідчений. Фразеологічний словник української мови
  8. вершок — Вершо́к, вершка́, на -шку́; -шки́, -шкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вершок — ВЕРШО́К, шка́, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (Коб., Вибр., 1949, 291); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
  10. вершок — Вершок, -шка м. 1) ум. отъ верх. 2) Дно шапки съ наружной стороны. 3) Верхняя часть очіпка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191. 4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. І. 276. 5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки. Словник української мови Грінченка