вершок

ВЕРШО́К, шка́, ч.

1. Зменш. до верх 1, 5, 8.

Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська);

Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (А. Хижняк);

Понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків, то з червоними.., то з синіми вершками (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тепер Хмельницький сягав вершка слави, ніхто не посмів йому перечити (А. Чайковський).

2. Те саме, що вершки́ 1.

Дженджуристий пан Чорнокнижний завжди на ніч змазував поріділе волосся і обличчя молодим вершком сметани (М. Стельмах);

Випили і взялися до їжі: смаженої картоплі з малосольними огірками, холодного курячого борщу на вершкові та жовтках (Григір Тютюнник).

3. заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і використовувалася у Росії та в Україні до запровадження метричної системи мір.

Павлик плив поряд, не здаючи жодного вершка (О. Донченко);

Черниш перепочивав, оглядаючи в той час скелю над собою і старанно вивчаючи її вершок за вершком (О. Гончар);

Книга в піваршина довжиною і в два вершки товщиною здавалась окована навіки (Б. Левін).

◇ Від горшка́ два (три) вершка́ див. два;

(1) На два вершки́ від чого – дуже близько.

– На два вершки від смерті був. Якби не Гаврило, завтра б і ховали (Григорій Тютюнник);

(2) Ні на вершо́к, із запереч. – ніскільки, нітрохи.

Іван Антонович слухав Хомині скарги і диву давався: хто це говорить? Той Хома, який, бувши рядовим, видирав своє право зубами? Який самому генералові не попустив би свого ні на вершок? (О. Гончар);

У погляді вояка страху не видно було ні на вершок (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершок — вершо́к 1 іменник чоловічого роду верх вершо́к 2 іменник чоловічого роду те ж, що і вершки рідко вершо́к 3 іменник чоловічого роду міра довжини арх. Орфографічний словник української мови
  2. вершок — I -шка. Одиниця довжини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо. II -шка, мн. -шки, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Літературне слововживання
  3. вершок — -шка, ч. 1》 Зменш. до верх 1), 5). 2》 Те саме, що вершки. 3》 заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і застосовувалася в Україні та Росії до запровадження метричної системи мір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вершок — Верх, верхи, верховина, верхівка, верхівля, верхів'я, верховіття, верхоріччя, гора, грунь, говган, зверхність, маківка, див. макушка, пік, шпиль Словник чужослів Павло Штепа
  5. вершок — див. вершина; вінця Словник синонімів Вусика
  6. вершок — від горшка́ два (три) вершка́. Невеликий, низький на зріст; малий. — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка,— продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); // Ще дуже молодий і недосвідчений. Фразеологічний словник української мови
  7. вершок — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  8. вершок — Вершо́к, вершка́, на -шку́; -шки́, -шкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вершок — ВЕРШО́К, шка́, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (Коб., Вибр., 1949, 291); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
  10. вершок — Вершок, -шка м. 1) ум. отъ верх. 2) Дно шапки съ наружной стороны. 3) Верхняя часть очіпка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191. 4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. І. 276. 5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки. Словник української мови Грінченка