1. Словник української мови у 20 томах

вершниця

ВЕ́РШНИЦЯ, і, ж.

Жін. до ве́ршник 1.

Маковей, внутрішньо здригнувшись, впізнав .. і Шуриного коня. Запалено хропучи, він летів без своєї вершниці вподовж автостради (О. Гончар);

Сікур звівся в стременах, прикипів головою до конячої мокрої холки й понісся назустріч білому коневі та його вершниці (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершниця — ве́ршниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вершниця — -і. Жін. до вершник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершниця — ВЕ́РШНИЦЯ, і, ж. Жін. до ве́ршник 1. Маковей, внутрішньо здригнувшись, впізнав.. і Шуриного коня. Запалено хропучи, він летів без своєї вершниці вподовж автостради (Гончар, І, 1954, 414). Словник української мови в 11 томах