розбійник

Значення в інших словниках

1. розбійник — (той, хто грабує, убиває) розбишака, харцизник. Словник синонімів Полюги
2. розбійник — розбі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. розбійник — I бандит, бандитюга, бандюга, башибузук (іст.), галабурдник, головоріз, добичник, зарізяка, збуй (діал.), здобичник (фольк.), лотр, розбишака, розбіяка, сибіряка, харциз, харциза, харцизник, шибеник II див. ворог; задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
4. розбійник — [роузб’ійниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
5. розбійник — -а, ч. 1》 Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Той, хто чинить насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь. || Уживається як лайливе слово. 2》 розм. Той, хто любить бешкетувати, пустувати (про дітей). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розбійник — РОЗБІ́ЙНИК, а, ч. 1. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. Недалеко перейшов він лісом. Аж розбійники його напали (І. Франко); Але що це? Дзвін заліза. Тихий крок, і враз, ого! – у вікно розбійник лізе, Вова – шаблею його! (В. Сосюра); * Образно. Словник української мови у 20 томах
7. розбійник — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Словник синонімів української мови
8. розбійник — Розбі́йник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розбійник — РОЗБІ́ЙНИК, а, ч. 1. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. Недалеко перейшов він лісом. Аж розбійники його напали (Фр., XIII, 1954, 278); Але що це? Дзвін заліза. Тихий крок, і враз, ого! — у вікно розбійник лізе, Вова — шаблею його! (Сос. Словник української мови в 11 томах
10. розбійник — Розбійник, -ка м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. ум. розбійничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738. Словник української мови Грінченка