1. Словник чужослів Павло Штепа

санкціонувати

Затверджувати, затвердити, позатверджувати, стверджувати, ствердити, постверджувати, схвалювати, схвалити, посхвалювати, ухвалювати, ухвалити, поухвалювати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. санкціонувати — санкціонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. санкціонувати — ЗАТВЕРДЖУВАТИ, СХВАЛЮВАТИ, жм. давати добро <�санкцію>. Словник синонімів Караванського
  3. санкціонувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. санкціонувати — САНКЦІОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. – Я санкціоную звільнення громадянина Середи, – сказала [Маруся], подаючи слідчому акт з своєю резолюцією (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
  5. санкціонувати — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
  6. санкціонувати — Санкціонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. санкціонувати — САНКЦІОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. — Я санкціоную звільнення громадянина Середи,— сказала [Маруся], подаючи слідчому акт з своєю резолюцією (Бурл., М. Гонга, 1959, 87). Словник української мови в 11 томах