санкціонувати

ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.; ПОПУСКА́ТИ (перев. попри якісь обставини); САНКЦІОНУВА́ТИ що (перев. офіційно). — Док.: дозво́лити, допусти́ти, да́ти, да́ти пра́во, підпусти́ти, припусти́ти, позво́лити, зво́лити, призво́лити, благослови́ти, попусти́ти, санкціонува́ти. Дозволяю тобі, чоловіче, призначити кару оцьому нелюдові (А. Дімаров); Раджу Вам, як Ваш добрий приятель, не допускайте ніколи, щоби святкували Ваші ювілеї (В. Стефаник); Пані така, що й одпочити не дасть: роби та й роби! (Марко Вовчок); (Маруся:) Хто дав тобі право оживляти занедбані надії?.. (Панас Мирний); Йому подобалося, що Микита.. показує все, до чого раніш і близько не підпускав (С. Черкасенко); — Та скандалу не буде, — запевняв Шаміль, — не такий мій батько, щоб скандал припустити (Д. Бузько); В кав'ярні він вже чекає, частує, не позволяє платити (М. Коцюбинський); Панотець не зволяв нікому рушати нічого на бюрку, бо казав, що потім не може дошукатися документів (Лесь Мартович); (Халява:) Вельможного пана позволю спитати, Чи призволяєте нам починати? (М. Кропивницький); — Я піду у черниці.. — Я (батько) ніколи тебе на се не благословлю! (Марко Вовчок); (Командор:) Як прийдем до церкви, не попускайте донні Консепсьйон край королеви сісти. Теє місце належить вам (Леся Українка); — Я санкціоную звільнення громадянина Середи (Ф. Бурлака).

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИ розм., ПОТАКА́ТИ розм., ПОТА́КУВАТИ розм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИ розм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). — Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; — Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. — Пор. 1. пого́джуватися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. санкціонувати — санкціонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. санкціонувати — ЗАТВЕРДЖУВАТИ, СХВАЛЮВАТИ, жм. давати добро <�санкцію>. Словник синонімів Караванського
  3. санкціонувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. санкціонувати — Затверджувати, затвердити, позатверджувати, стверджувати, ствердити, постверджувати, схвалювати, схвалити, посхвалювати, ухвалювати, ухвалити, поухвалювати Словник чужослів Павло Штепа
  5. санкціонувати — САНКЦІОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. – Я санкціоную звільнення громадянина Середи, – сказала [Маруся], подаючи слідчому акт з своєю резолюцією (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
  6. санкціонувати — Санкціонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. санкціонувати — САНКЦІОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. — Я санкціоную звільнення громадянина Середи,— сказала [Маруся], подаючи слідчому акт з своєю резолюцією (Бурл., М. Гонга, 1959, 87). Словник української мови в 11 томах