співвітчизник
хохл. (соотєчєствєнік) земляк
земляк
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співвітчизник — співвітчи́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співвітчизник — див. КРАЯНИН. Словник синонімів Караванського
- співвітчизник — -а, ч. Людина, що має спільну в ким-небудь вітчизну. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співвітчизник — СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- співвітчизник — ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни). Словник синонімів української мови
- співвітчизник — СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (Гончар, Тронка, 1963, 198)... Словник української мови в 11 томах