1. Словник чужослів Павло Штепа

травити

1. труїти, витруювати, витруїти, повитруювати, затруювати, затруїти, позатруювати, натруювати, натруїти, понатруювати, отруювати, отруїти, поотруювати, потруювати, потруїти, протруювати, протруїти, попротруювати, отруювати, струїти, поотруювати, (метал) щавити, вищавлювати, вищавити, повищавлювати, зіщавлювати, зіщавити, позіщавлювати, нащавлювати, нащавити, понащавлювати, пощавлювати, пощавити, (пса) цькувати, зіцьковувати, зіцькувати, позіцьковувати, нацьковувати, нацькувати, понацьковувати, поцьковувати, поцькувати, (траву) спасовувати, спасати, поспасовувати, див. топтати

2. це шлунок їжу

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. травити — Трави́ти: — (силу): з'їдати [V] — поїдати [1,X] зжирати (переносн.), От тим то травить мене горе жалом мідним. [Звн 268]; травила мене жага і дні і ночі, [Звн 340]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. травити — трави́ти 1 дієслово недоконаного виду обробляти поверхню розчином кислот трави́ти 2 дієслово недоконаного виду засвоювати впроцесі травлення; перетравлювати трави́ти 3 дієслово недоконаного виду потроху відпускати канат або снасть Орфографічний словник української мови
  3. травити — I -влю, -виш. Обробляти поверхню металу, скла спеціальними сполуками: травити малюнок. II -влю, -виш. Перетравлювати: травити їжу. III -влю, -виш, техн. Попускати канат, снасті. Літературне слововживання
  4. травити — ТРАВИ́ТИ¹, травлю́, тра́виш, недок., що, спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками. В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (із журн.); // Витравлювати (у 4 знач.). Словник української мови у 20 томах
  5. травити — Лю, -виш, недок. 1. Говорити щось кумедне, розважати інших. ◇ Травити анекдот — розповідати анекдот. Травити тюльку — розважати інших. От тюльку травить! 2. Щось довго розповідати, прибріхувати. Оце травить! Ти би ще щось вигадав! Словник сучасного українського сленгу
  6. травити — (-влю, травиш) 1. крим., жрм. Розказувати неправдоподібне; брехати. БСРЖ, 594; ЯБМ, 2, 424. 2. жрм. Розповідати щось. — Так травиш, Шурику, — сказала нарешті <...>. Я аж заслухалася (В. Шевчук, Сонце в тумані). Словник жарґонної лексики української мови
  7. травити — I травлю, травиш, недок., перех., спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками. || Витравлювати (у 4 знач.). II травлю, травиш, недок., перех. Засвоювати в процесі травлення; перетравлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. травити — трави́ти баланду́, грубо 1. Говорити про щось другорядне, навмисне маскувати суть справи. — Чого ж ти баланду травиш? Кажи прямо, що злякався труднощів і втік з свого села, та й нас на це підбиваєш (В. Кучер). Фразеологічний словник української мови
  9. травити — ТРАВИ́ТИ¹, травлю́, тра́виш, недок., перех., спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками. В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (Бойч. Словник української мови в 11 томах
  10. травити — Трави́ти, -влю́, -виш гл. 1) Варить, переварить (пищу). 2) Тратить, терять. У козака так но жити, день за днем на тім травити, щоб співати, танцювати, дівчатонька ціловати. Гол. III. 57. Словник української мови Грінченка