1. Словник чужослів Павло Штепа

топтати

(виноград) чавити, вичавлювати, вичавити, повичавлювати, зічавлювати, зічавити, позічавлювати, начавлювати, начавити, поначавлювати, почавлювати, почавити, розчавлювати, розчавити, порозчавлювати, (землю) талувати, виталовувати, виталувати, повиталовувати, зіталовувати, зіталувати, позіталовувати, поталовувати, поталувати, сталовувати, етапувати, посталовувати, (кіньми) дрясувати, видрясовувати, видрясувати, зідрясовувати, зідрясувати, позідрясовувати, подрясовувати, подрясувати, ґрасувати, виграсовувати, виграсувати, повиграсовувати, зіграсовувати, зіграсувати, позіграсовувати, пограсовувати, пограсувати, (стежку) торувати, виторовувати, виторувати, повиторовувати, зіторовувати, зіторувати, позіторовувати, поторувати, сторовувати, сторувати, посторовувати, уторовувати, уторувати, повторовувати, (траву) толочити, витолочувати, витолочити, повитолочувати, затолочувати, затолочити, позатолочувати, потолочувати, потолочити, притолочувати, притолочити, попритолочувати, столочувати, столочити, постолочувати, утолочувати, утолочити, повтолочувати, тратувати, витратовувати, витратувати, повитратовувати, зітратовувати, зітратувати, позітратовувати, потратовувати, потратувати, стратовувати, стратувати, постратовувати, (черевики) топтати, дотоптувати, дотоптати, подотоптувати, потоптувати, потоптати, розтоптувати, розтоптати, порозтоптувати, стоптувати, стоптати, постоптувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топтати — (ходячи ногами, прибивати до землі) розтоптувати, (щось соковите) чавити, давити, (рослини) толочити. Словник синонімів Полюги
  2. топтати — топта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. топтати — (ногою) м'яти, витоптувати, товкти, толочити, витолочувати; (ноги) трудити, натруджувати; (чоботи) стоптувати, зношувати; (вогонь) затоптувати; (закон) зневажати, нехтувати; (стежку, до кого) протоптувати, ІД. вчащати; (під ноги) підтоптувати, ІД. Словник синонімів Караванського
  4. топтати — I витоптати, витолочувати (про рослини), витоптувати, витравлювати, витравляти, грасувати, дрібцювати, друбцювати, місити, обтоптувати, обтрамбовувати, перетолочувати, перетоптувати, підготувати, підтрамбовувати, потолочити, потропити, притопіувати... Словник синонімів Вусика
  5. топтати — ТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, недок., кого – що. 1. М'яти, приминати ногами під час ходіння, бігання. Звісно, їх дівоча натура: сьогодні уподобала червону скиндячку, а завтра зелену, а червону під ногами топче – і байдуже (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. топтати — Чу, -чеш, недок. Їсти. Топтати за обидві щоки. Словник сучасного українського сленгу
  7. топтати — топчу, топчеш, недок., перех. 1》 М'яти, приминати ногами під час ходіння, бігання. || розм. Ходити, йти по чому-небудь. || розм. Ідучи, уторовувати стежку, шлях. 2》 Навмисно давити, м'яти, бити ногами. || Знищувати, придавлюючи, приминаючи ногами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. топтати — лиши́лося недо́вго ряст топта́ти кому. Хтось скоро помре, загине. Ну, та недовго йому лишилося топтати ряст. Піде, як миленький, дорогою Підіпригори (буде вбитий) (М. Стельмах). мише́й топта́ти, жарт. Без потреби тинятися, ходити туди й сюди. Фразеологічний словник української мови
  9. топтати — ПРИНИ́ЖУВАТИ (ПРИНИЖА́ТИ рідше) (ставити когось у принизливе становище), ПОНИ́ЖУВАТИ (ПОНИЖА́ТИ) розм., ТОПТА́ТИ розм., ЗНИ́ЩУВАТИ підсил. розм., ПОПИРА́ТИ книжн. — Док.: прини́зити, пони́зити, притопта́ти, зни́щити. Словник синонімів української мови
  10. топтати — Топта́ти, топчу́, то́пчеш, то́пчуть; топчи́, -чі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. топтати — ТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, недок., перех. 1. М’яти, приминати ногами під час ходіння, бігання. Звісно, їх дівоча натура: сьогодні уподобала червону скиндячку, а завтра зелену, а червону під ногами топче — і байдуже (Кв.-Осн., II, 1956, 429); ; Люди лаяли. Словник української мови в 11 томах
  12. топтати — Топтати, -пчу, -чеш гл. 1) Топтать. годі тобі мишей топтати! — говорятъ тому, кто безъ необходимости топчется, ходить туда и сюда въ комнатѣ. Грин. І. 233. 2) Попирать. Топтати закон. Стор. Иногда въ торжественномъ стилѣ вмѣсто топчу, то́пчуть и пр. Словник української мови Грінченка