тюрбан

Значення в інших словниках

1. тюрбан — тюрба́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. тюрбан — ТЮРБА́Н, а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. На мармурові сходи пристані вибігли негри в червоно-білих смугастих тюрбанах (З. Тулуб); * Образно. Словник української мови у 20 томах
3. тюрбан — -а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії та Африки, що складається зі шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. || Високий жіночий головний убір такого типу. || Що-небудь узагалі, пов'язане, як цей головний убір. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тюрбан — тюрба́н (франц. turban, від тур. tülbend, з перс. дулбенд, букв. – тканина з кропиви) 1. Чалма, головний убір у деяких народів Азії та Африки з легкої тканини, якою обгортають феску, тюбетейку. 2. Жіночий головний убір із стрічки або шарфа, якими обгортають високу зачіску. Словник іншомовних слів Мельничука
5. тюрбан — ЧАЛМА́ (чоловічий головний убір у східних народів), ЗАВІ́Й розм., ЗАВИВА́ЛО розм.; ТЮРБА́Н (у деяких народів Азії та Африки). У деяких молящих від енергійних протестів з'їжджали на бік старанно приладнані чалми (І. Словник синонімів української мови
6. тюрбан — ТЮРБА́Н, а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. Словник української мови в 11 томах