тюрбан
ТЮРБА́Н, а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін.
На мармурові сходи пристані вибігли негри в червоно-білих смугастих тюрбанах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 232);
*Образно. У вогкій синяві понад зеленим світом Підносив Арарат нетлінний свій тюрбан Із шовку білого (Рильський, III, 1961, 158);
// Високий жіночий головний убір такого типу;
// Що-небудь взагалі, пов’язане, як цей головний убір.
На ній [трактористці] тюрбан шовковий, червоний, як вогонь (Гойда, Сонце.., 1951, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тюрбан — тюрба́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тюрбан — Завивало, див. чалма Словник чужослів Павло Штепа
- тюрбан — ТЮРБА́Н, а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. На мармурові сходи пристані вибігли негри в червоно-білих смугастих тюрбанах (З. Тулуб); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- тюрбан — -а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії та Африки, що складається зі шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. || Високий жіночий головний убір такого типу. || Що-небудь узагалі, пов'язане, як цей головний убір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тюрбан — тюрба́н (франц. turban, від тур. tülbend, з перс. дулбенд, букв. – тканина з кропиви) 1. Чалма, головний убір у деяких народів Азії та Африки з легкої тканини, якою обгортають феску, тюбетейку. 2. Жіночий головний убір із стрічки або шарфа, якими обгортають високу зачіску. Словник іншомовних слів Мельничука
- тюрбан — ЧАЛМА́ (чоловічий головний убір у східних народів), ЗАВІ́Й розм., ЗАВИВА́ЛО розм.; ТЮРБА́Н (у деяких народів Азії та Африки). У деяких молящих від енергійних протестів з'їжджали на бік старанно приладнані чалми (І. Словник синонімів української мови