учтивий

Значення в інших словниках

1. учтивий — див. вихований Словник синонімів Вусика
2. учтивий — УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий. – Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? – Добра і учтива дитина, – відповідає вуйко (О. Кобилянська); І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
3. учтивий — -а, -е, рідко. Чемний, ввічливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. учтивий — Учти́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. учтивий — УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий. — Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? — Добра і учтива дитина, — відповідає вуйко (Коб., І, 1956, 161); І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (Кучер, Прощай.., 1957, 73). Словник української мови в 11 томах
6. учтивий — Учтивий, -а, -е Хлѣбосольный, гостепріимный. Попи — народ учтивай, — куди! — нікому не жалують хліба-соли. Св. Л. 57. Словник української мови Грінченка