1. Словник української мови в 11 томах

учтивий

УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий.

— Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? — Добра і учтива дитина, — відповідає вуйко (Коб., І, 1956, 161);

І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (Кучер, Прощай.., 1957, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учтивий — див. вихований Словник синонімів Вусика
  2. учтивий — Ґречний, чемний, ввічливий, шанобливий, гостинний Словник чужослів Павло Штепа
  3. учтивий — УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий. – Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? – Добра і учтива дитина, – відповідає вуйко (О. Кобилянська); І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  4. учтивий — -а, -е, рідко. Чемний, ввічливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. учтивий — Учти́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. учтивий — Учтивий, -а, -е Хлѣбосольный, гостепріимный. Попи — народ учтивай, — куди! — нікому не жалують хліба-соли. Св. Л. 57. Словник української мови Грінченка