шакал

Чиколка

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шакал — див. ХИЖАК; П. дрібний дряпіжка; (- злодійчука) торбохват, хапокниш. Словник синонімів Караванського
  2. шакал — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. шакал — [шакал] -ла, м. (на) -л'і/-лов'і, мн. -лие, -л'іy Орфоепічний словник української мови
  4. шакал — ШАКА́Л, а, ч. 1. Хижак родини собачих, який живиться перев. падаллю. А що ж я знаю? Те, що ми в пустині, що на безвідді, що на нас чигають шакали, барси, тигри, хиже птаство (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. шакал — шака́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. шакал — (-а) ч.; зневажл. 1. тюр.; зневажл. Засуджений, який грабує співкамерників. БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544. 2. крим., жрм. Нахабна людина. <...> здимів у пошуках того шакала й падли - <...> амбала на кликуху Кран (Г. Цимбалюк, Останні проводи). БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544. Словник жарґонної лексики української мови
  7. шакал — -а, ч. 1》 Хижак родини собачих, що живиться перев. падаллю. 2》 перен., розм. Жадібна, хижа людина. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шакал — Шака́л, -ла; -ка́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шакал — ШАКА́Л, а, ч. 1. Хижак родини собачих, що живиться перев. падаллю. А що ж я знаю? Те, що ми в пустині, що на безвідді, що на нас чигають шакали, барси, тигри, хиже птаство (Л. Укр., І, 1951, 169); *У порівн. Словник української мови в 11 томах