щука

(він) щупак, (вона) щупа, (воно) щупеля, (малий) щупачок

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щука — [шчука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
  2. щука — ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба родини щукових, має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (П. Словник української мови у 20 томах
  3. щука — щу́ка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. щука — Щука пропала, а зуби зостались. Лихо минуло, а недобра пам'ять про нього залишилася. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. щука — (-и) ж.; крим. Засуджений на тривалий строк з конфіскацією майна. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118. Словник жарґонної лексики української мови
  6. щука — -и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щука — щу́ку ки́нути у рі́чку. Замість покарання створити для кого-, чого-небудь кращі умови, ніж були. Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку! (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. щука — ЩУ́КА (хижа прісноводна риба), ЩУПА́К (також самець щуки). Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (П. Гулак-Артемовський); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  9. щука — Щу́ка, -ки, -ці; щу́ки, щук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. щука — ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  11. щука — Щука, -ки ж. Щука, Esox lucius. Браун. 29. Ой ти, щуко бистра, бери окуня з хвоста. Ном. № 4250. ум. щучка, щучечка. Словник української мови Грінченка