щука
(він) щупак, (вона) щупа, (воно) щупеля, (малий) щупачок
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щука — [шчука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
- щука — ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба родини щукових, має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (П. Словник української мови у 20 томах
- щука — щу́ка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щука — Щука пропала, а зуби зостались. Лихо минуло, а недобра пам'ять про нього залишилася. Приповідки або українсько-народня філософія
- щука — (-и) ж.; крим. Засуджений на тривалий строк з конфіскацією майна. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118. Словник жарґонної лексики української мови
- щука — -и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щука — щу́ку ки́нути у рі́чку. Замість покарання створити для кого-, чого-небудь кращі умови, ніж були. Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку! (З газети). Фразеологічний словник української мови
- щука — ЩУ́КА (хижа прісноводна риба), ЩУПА́К (також самець щуки). Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (П. Гулак-Артемовський); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- щука — Щу́ка, -ки, -ці; щу́ки, щук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щука — ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (Чуб. Словник української мови в 11 томах
- щука — Щука, -ки ж. Щука, Esox lucius. Браун. 29. Ой ти, щуко бистра, бери окуня з хвоста. Ном. № 4250. ум. щучка, щучечка. Словник української мови Грінченка