щука
ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою.
Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (Чуб., V, 1874, 2);
Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну; Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Щог., Поезії, 1958, 143);
Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку, осетрину й білугу на всі заставки (Н.-Лев., II, 1956, 222);
Дома нас чекала фарширована щука (Досв., Вибр., 1959, 52);
Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (Шиян, Баланда, 1957, 113);
*Образно. Гарячі щуки плещуть в хмарі, І в невід ловить їх земля (Стельмах, Добрий ранок, 1941, 11);
*У порівн. Карпо, як щука, кидався від його і плавав, показував, як треба пливти (Мирний, І, 1954, 249).
Значення в інших словниках
- щука — [шчука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
- щука — (він) щупак, (вона) щупа, (воно) щупеля, (малий) щупачок Словник чужослів Павло Штепа
- щука — ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба родини щукових, має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (П. Словник української мови у 20 томах
- щука — щу́ка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щука — Щука пропала, а зуби зостались. Лихо минуло, а недобра пам'ять про нього залишилася. Приповідки або українсько-народня філософія
- щука — (-и) ж.; крим. Засуджений на тривалий строк з конфіскацією майна. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118. Словник жарґонної лексики української мови
- щука — -и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щука — щу́ку ки́нути у рі́чку. Замість покарання створити для кого-, чого-небудь кращі умови, ніж були. Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку! (З газети). Фразеологічний словник української мови
- щука — ЩУ́КА (хижа прісноводна риба), ЩУПА́К (також самець щуки). Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (П. Гулак-Артемовський); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- щука — Щу́ка, -ки, -ці; щу́ки, щук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щука — Щука, -ки ж. Щука, Esox lucius. Браун. 29. Ой ти, щуко бистра, бери окуня з хвоста. Ном. № 4250. ум. щучка, щучечка. Словник української мови Грінченка