ізгой

Значення в інших словниках

1. ізгой — Знедолена людина, якої відцуралося суспільство; вигнанець. Перші відомості про І. містяться у “Руській правді”, де ізгойство фігурує як юридичний інститут. Більшість І. Словник із соціальної роботи
2. ізгой — ізго́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. ізгой — -я, ч. 1》 У Київській Русі – людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв'язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. 2》 Людина, що стоїть поза якимсь середовищем, суспільством, відкинута ними; відщепенець; вигнанець. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ізгой — У княжу добу особа, що з різних причин втратила попередній соціальний статус, вільна людина, яка перебувала під опікою Церкви; устав кн. Всеволода (XII ст.) зараховував до і. Універсальний словник-енциклопедія
5. ізгой — Ізго́й, -го́я; ізго́ї, -го́їв (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ізгой — ІЗГО́Й, я, ч. У Київській Русі — людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв’язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. Словник української мови в 11 томах