апострофа

Апостро́фа:

— звернення до відсутньої особи як до присутньої [55]

— звертання, стилістичиа фігура [36]

— повчання [46-2]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Апострофа — • Апострофа (грец. 'αποστροφής, букв. — відхилення, тут — звертання) - стилістична фігура; безпосереднє звертання до відсутньої особи, персоніфікованих явищ природи, предметів, абстрактних понять (див. Персоніфікація) тощо: "Згадайте, братія моя..." (Т. Українська літературна енциклопедія
  2. апострофа — апостро́фа (від грец. άποσροφή – звертання, зворот) стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого, до предмета як до людини. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. апострофа — апостро́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. апострофа — -и, ж. Стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. апострофа — АПОСТРО́ФА, и, ж., літ. Риторичний засіб – звернення (перев. несподіване) до одного із слухачів або читачів, до уявної особи або предмета. Автор “Слова о полку Ігоревім” звертається до князя Ярослава з такою апострофою: “Галицький Осмомисле-Ярославе!... Словник української мови у 20 томах