балагула

Особливий віз з напнутим від дощу і спеки полотном і з сидінням для людей; також: візник, що возить таким возом (доки не було залізниць, балагули з того жили, що їздили від міста до міста і перевозили людей) [V]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балагула — див. балакучий; звабник; легковажний Словник синонімів Вусика
  2. балагула — балагу́ла 1 іменник жіночого роду дорожній віз рідко балагу́ла 2 іменник чоловічого роду, істота візник рідко Орфографічний словник української мови
  3. балагула — -и, ж., заст. 1》 Критий дорожній віз. 2》 Візник на такому возі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. балагула — БАЛАГУ́ЛА, и, ж., заст. 1. Критий дорожній віз. Балагула ледве примітко підіймалась на пригарки, то знов спускалась у неглибокі долини (Н.-Лев., І, 1956, 408). 2. Візник на такому возі. Не пішов я до кузні, тільки заплатив балагулі й привіз доктора з міста (Козл., Сонце.., 1957, 56). Словник української мови в 11 томах
  5. балагула — БАЛАГУ́ЛА, и, заст. 1. ж. Критий дорожній віз. Балагула ледве примітно підіймалась на пригорки, то знов спускалась у неглибокі долини (І. Словник української мови у 20 томах
  6. балагула — ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. Словник синонімів української мови
  7. балагула — Балагу́ла, -ли; -гу́ли, -гул і -гу́лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. балагула — Балагула, -ли ж. 1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи. Левиц. І. 504. 2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ. 3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830 — 50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время. Словник української мови Грінченка