бричка

Бри́чка:

— лінійка (екіпаж) [47]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бричка — [бричка] -чкие, д. і м. -иц':і, мн. бриечки, бриечок дв'і бричкие Орфоепічний словник української мови
  2. бричка — И, ж. Автомобіль. Що це за бричка? Хіба це машина? Словник сучасного українського сленгу
  3. бричка — бри́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. бричка — БРИ́ЧКА, и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Панас Мирний); Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (І. Франко); Пристав, батюшка .. Словник української мови у 20 томах
  5. бричка — Нетечанка, див. карета, ляндо, повозка Словник чужослів Павло Штепа
  6. бричка — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал. Словник синонімів української мови
  7. бричка — -и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. бричка — 4-колісний легкий відкритий ресорний кінний екіпаж; використовувалась від XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  9. бричка — БРИ́ЧКА, и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Мирний, II, 1954, 269); Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. бричка — Бри́чка, -ки, -чці; бри́чки, бри́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. бричка — Бричка, -ки ж. Бричка. Чуб. I. 106. Грин. ІІІ. 653. Ото бісової віри бричка, — ніяк не вилізу, така висока. Грин. II. 57. Словник української мови Грінченка