1. Словник синонімів української мови

бричка

I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал.; ФАЕТО́Н (з відкидним верхом); ПОВО́ЗКА (без ресор); БРИ́ЧКА (іноді з відкидним верхом); КАБРІОЛЕ́Т, ШАРАБА́Н (двуколісний, однокінний); ДРО́ЖКИ (чотириколісний з відкритим верхом). Софія сидить в екіпажі (Леся Українка); Серед криків і хвилювання товпи.. показалася княжа коляска (Г. Хоткевич); Вранці до будинку Кутіної подали критий візок (З. Тулуб); Од села до села возили його (єзуїта) в чортопхайці селяни (О. Стороженко); Їздять вони (пани) у таких колясах, що хитає, як у колисці (Марко Вовчок); На Євпраксію нападав темний шал, вона билася в княжому повозі (П. Загребельний); Венера сіла у просту будку, На передку сів Купідон (І. Котляревський); — Чи не були би пані ласкаві позичити мені повозки. Там така сльота, що годі добитися до станції на простім возі, промокнеш до нитки (Лесь Мартович); До самого дворика підкотили дві ковані брички, запряжені баскими жеребцями (В. Кучер); Тут юрмляться жінки з прислугою, на них чекають розкішні кабріолети (О. Стороженко); Повз двір парою в шарабані проїхали з села Чумаченко з Павлом (А. Головко); Перші автомобілі були схожі на карети і дрожки (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бричка — Бри́чка: — лінійка (екіпаж) [47] Словник з творів Івана Франка
  2. бричка — бри́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. бричка — [бричка] -чкие, д. і м. -иц':і, мн. бриечки, бриечок дв'і бричкие Орфоепічний словник української мови
  4. бричка — -и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бричка — Нетечанка, див. карета, ляндо, повозка Словник чужослів Павло Штепа
  6. бричка — БРИ́ЧКА, и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Панас Мирний); Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (І. Франко); Пристав, батюшка .. Словник української мови у 20 томах
  7. бричка — И, ж. Автомобіль. Що це за бричка? Хіба це машина? Словник сучасного українського сленгу
  8. бричка — 4-колісний легкий відкритий ресорний кінний екіпаж; використовувалась від XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  9. бричка — Бри́чка, -ки, -чці; бри́чки, бри́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бричка — БРИ́ЧКА, и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Мирний, II, 1954, 269); Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. бричка — Бричка, -ки ж. Бричка. Чуб. I. 106. Грин. ІІІ. 653. Ото бісової віри бричка, — ніяк не вилізу, така висока. Грин. II. 57. Словник української мови Грінченка