бутний

Бутни́й:

Бу́тний:

— Бундючний, пихатий [XX] Показати стан суспільності на Україні в 1647 р.— шляхту, міщан, селян, жидів, козацтво; показати, як шляхта сильна, певна свого панування, бутна, міщанство зайняте наживою і спорами релігійними — і ніхто не думає про можливість катастрофи; показати грунт, підготовання і вибух тої катастрофи, котра змітає з лиця землі і шляхту, і жидів, і міщанських різновірців [XX]

— бундючний, нахабний, зухвалий [22;IV]

— гордий, високодумний [XII]

— гордовитий, бундючний [5,7,49]

— гордовитий, задерикуватий [24;IX]

— гордовитий, зарозумілий [1;X]

— гордовитий, пихатий [23,52]

— пихатий, гордовитий [46-1;46-2;XIX] Від початку середніх віків міста намагають до чимраз більшого розширення своєї автономії; з власності державної вони робляться «вольними містами», з власною управою, власним скарбом і власною воєнною силою, котра живо стається грізна для бутної шляхти і слабосилого монархізму [XIX]

— пихатий, гордовитий, бундючний [45]

— пихатий, чванливий, гордовитий [47]

— пихатий, чванькуватий [26]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бутний — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  2. бутний — Бу́тний. Пихатий, чванливий. Публікаруска, що була тоді в соймі, була сим до крайности обурена, бо ж і найбільше холоднокровний чоловік не міг би знести такої обиди, киненої бутним волоским бароном наруский нарід (Б., 1899, 44, 1) // пол. butny-пихатий, чванливий, зарозумілий. Українська літературна мова на Буковині
  3. бутний — БУ́ТНИЙ, а, е, діал. Пихатий, чванькуватий. Вона була горда і бутна, і її гнало, мов орла, вивинутися у висоту, і за те лежить тепер із розтр ісканими крилами і ледве дише! (Коб., І, 1956, 364); Вони [пани] на нього звисока гляділи й жартами бутними Принижували бідака (Фр., X, 1954, 283). Словник української мови в 11 томах
  4. бутний — бу́тний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  5. бутний — Бутний, -а, -е Спесивый, высокомѣрный. На бутного найдесі ще бутнійший. Фр. Пр. 134. Словник української мови Грінченка
  6. бутний — БУ́ТНИЙ, а, е, діал. Пихатий, чванькуватий. Вона була горда і бутна, і її гнало, мов орла, вивинутися у висоту, і за те лежить тепер із розтрісканими крилами і ледве дише! (О. Кобилянська); Дивиться Медвідь на тих парубчаків, що то таке бутне ходить... (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  7. бутний — бу́тний пихатий, гордовитий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. бутний — -а, -е, діал. Пихатий, чванькуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови