бутний

Значення в інших словниках

1. бутний — Бутни́й: Бу́тний: — Бундючний, пихатий [XX] Показати стан суспільності на Україні в 1647 р.— шляхту, міщан, селян, жидів, козацтво; показати, як шляхта сильна, певна свого панування, бутна... Словник з творів Івана Франка
2. бутний — бу́тний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
3. бутний — Бу́тний. Пихатий, чванливий. Публікаруска, що була тоді в соймі, була сим до крайности обурена, бо ж і найбільше холоднокровний чоловік не міг би знести такої обиди, киненої бутним волоским бароном наруский нарід (Б., 1899, 44, 1) // пол. butny-пихатий, чванливий, зарозумілий. Українська літературна мова на Буковині
4. бутний — -а, -е, діал. Пихатий, чванькуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бутний — бу́тний пихатий, гордовитий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. бутний — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
7. бутний — БУ́ТНИЙ, а, е, діал. Пихатий, чванькуватий. Вона була горда і бутна, і її гнало, мов орла, вивинутися у висоту, і за те лежить тепер із розтр ісканими крилами і ледве дише! (Коб., І, 1956, 364); Вони [пани] на нього звисока гляділи й жартами бутними Принижували бідака (Фр., X, 1954, 283). Словник української мови в 11 томах
8. бутний — Бутний, -а, -е Спесивый, высокомѣрный. На бутного найдесі ще бутнійший. Фр. Пр. 134. Словник української мови Грінченка