варунок

Вару́нок:

— позначене дерево в лісі [15;I]

— умова [48;XX] А третій варунок щасливого подружжя при теперішніх обставинах — се обопільна свобода ділання: одно не повинно в'язати другого, повинно бути вирозуміле на всякі похибки другого, від котрих не свобідний ні один чоловік,— загалом повинні поступати приязно і тактовно [XX]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варунок — Варунок, -нку м. Боль живота, вѣтры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим. Конст. у. Словник української мови Грінченка
  2. варунок — -нку, ч., діал. 1》 Вариво, приварок. 2》 Біль у животі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. варунок — Вару́нок. Умова, підстава. Будьте ласкаві передати працю редакційному комітетові “Літер[атурно]-науков[ого] вісника" під тими самими варунками, і нехай він друкує повість (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  4. варунок — ВАРУ́НОК¹, нку, ч., діал. Вариво, приварок. За що [набавляти таксу]? За ту гнилу рибу, що, не маючи ніякого варунку, покористувався бідний чоловік піймати з його ставу?.. (Панас Мирний). ВАРУ́НОК², нку, ч., діал. Біль у животі. Словник української мови у 20 томах
  5. варунок — ВАРУ́НОК, нку, ч., діал. 1. Вариво, приварок. За що [набавляти таксу]? За ту гнилу рибу, що, не маючи ніякого варунку, покористувався бідний чоловік піймати з його ставу?.. (Мирний, III, 1954, 310). 2. Біль у животі. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває іншим (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. варунок — вару́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  7. варунок — вару́нок умова (ст): Але один варунок, прошу отця (Вільде) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. варунок — Умова; турбота, клопіт Словник застарілих та маловживаних слів